Нерівність у здоров’ї, пов’язана з неінфекційними захворюваннями, досі залишається актуальною серед різних соціально-економічних верств населення. Дослідження показують, що люди з низьким соціально-економічним статусом (СЕС) мають вищий ризик смертності від метаболічного синдрому, діабету 2-го типу та серцево-судинних захворювань. Обмежений доступ до медичних ресурсів, хронічний стрес, нездоровий спосіб життя та вплив забруднювачів — усе це сприяє негативним наслідкам для здоров’я, пов’язаним з низьким СЕС.
Цукровий діабет є однією з найшвидше зростаючих хронічних хвороб у світі. У 2013 році 382 мільйони людей по всьому світу страждали на діабет. Наразі ця цифра складає близько 422 мільйони, і прогнозується, що вона зросте до 592 мільйонів до 2035 року. Щорічно хвороба спричиняє значні витрати на охорону здоров’я та призводить до мільйонів передчасних смертей від ускладнень.
Приблизно три з чотирьох хворих на діабет наразі мешкають у країнах з низьким та середнім рівнем доходів (НСРД), де темпи поширення діабету останні двадцять років перевищили країни з високим рівнем доходу [3].
Результати дослідження, проведеного групою міжнародних дослідників у 29 країнах НСРД (більшість з них – це країни Африки), показують, що поширеність діабету серед людей старше 25 років складає 7,5%, при цьому більшість випадків є недіагностованими. Також було встановлено, що поширеність діабету зростає із підвищенням рівня доходу країни. Крім того, було виявлено, що більш висока освіта пов’язана з більшим ризиком діабету незалежно від рівня доходу. Цей результат залишався статистично значимим навіть після коригування за іншими факторами ризику, такими як індекс маси тіла (ІМТ). Це свідчить про те, що вищий ризик діабету серед осіб з вищою освітою не пов’язаний виключно з більшим ІМТ [3]. Для цього можуть бути й інші причини, які потребують подальшого вивчення.
Однак до уваги варто брати не лише країни НСРД, а також країни з високим рівнем доходу, де спостерігається диференціація у соціально-економічному житті населення. Наприклад, у Нідерландах провели багатопрофільне проспективне дослідження, що охоплює 167 729 осіб на півночі країни, щодо впливу рівня освіти та доходів на виникнення діабету 2-го типу та серцево-судинних захворювань. Дослідження включало учасників віком від 30 до 65 років, які на початку не мали діабету чи серцево-судинних захворювань.
Виявилось, що низький рівень освіти та доходу незалежно асоціюються з вищими ризиками діабету 2-го типу та серцево-судинних захворювань. Учасники з нижчим рівнем освіти мали на 24% вищий ризик розвитку діабету та на 15% вищий ризик серцево-судинних захворювань. Учасники з низьким рівнем доходу мали аж на 71% вищий ризик діабету та на 24% вищий ризик серцево-судинних захворювань [2].
Схожі до Нідерландів спостерігаються тенденції і в Канаді, де рівень діабету значно зріс за останні десятиліття. Дослідження проводилося на основі даних Канадського громадського здоров’я (CCHS) за період 2000–2008 років у провінції Саскачеван. За результатами, серед людей з річним доходом менше $29 999, 9% мали діабет, у той час як серед тих, хто заробляв від $30 000 до $79 999 – 4.3%, а серед осіб з доходом понад $80 000 – лише 2.7%. Крім того, низький дохід був асоційований з підвищеним ризиком високого артеріального тиску, ожиріння та фізичної неактивності [1].
Такі результати підкреслюють важливість розгляду освіти та доходів як окремих показників, які можуть впливати на здоров’я через різні механізми.
Освіта надає нематеріальні ресурси, такі як знання та навички, які допомагають краще сприймати та застосовувати інформацію про здоров’я. Особи з нижчим рівнем освіти часто мають менший доступ до інформації про здоровий спосіб життя, менш схильні до регулярних фізичних навантажень та збалансованого харчування, що підвищує ризик розвитку діабету.
Доходи ж відображають матеріальні ресурси, необхідні для здорового харчування, доступу до медичних послуг та інших здорових звичок. Якщо людина має низький рівень доходу, відповідно знижується спроможність оплачувати дороговартісне лікування, споживати продукти кращої якості та ін. Тому врахування цих двох соціально-економічних факторів є критично важливим для розробки та вдосконалення ефективних громадських програм та політик, спрямованих на зменшення нерівностей у здоров’ї.
Джерела:
- Bird, Y., Lemstra, M., Rogers, M., & Moraros, J. (2015, October 12). The relationship between socioeconomic status/income and prevalence of diabetes and associated conditions: A cross-sectional population-based study in Saskatchewan, Canada. International journal for equity in health. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4603875/
- Duan, M.-J. F., et al. (2022, November). Effects of education and income on incident type 2 diabetes and cardiovascular diseases: A Dutch prospective study. Journal of general internal medicine. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC9640500/#:~:text=Low%20education%20and%20low%20income,%25CI%201.02%E2%80%931.52%5D%2C
- Seiglie, J. A., et al. (2020, April). Diabetes prevalence and its relationship with education, wealth, and BMI in 29 low- and middle-income countries. Diabetes care. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7085810/